Штучний інтелект дедалі активніше інтегрується у проєкти з розробки програмного забезпечення. Він скорочує терміни, знижує витрати та автоматизує рутинні процеси. Але разом із перевагами з’являються й нові юридичні ризики: від втрати прав на код до претензій правовласників, які можуть заблокувати використання продукту чи зірвати інвестиційну угоду.
Найпоширеніша помилка бізнесу — користуватися типовим договором на розробку програм, не враховуючи особливості AI. Це призводить до втрати виключних прав на код, порушення ліцензій і судових спорів.
Щоб цього уникнути, варто заздалегідь врахувати ключові ризики та правильно оформити відносини з розробником. Ми зібрали практичні поради від ІТ адвокатів Stalirov.lawyer, які допоможуть захистити ваші інтереси.
Кваліфікація договору
Перший крок — правильно визначити модель співпраці, щоб межі відповідальності та очікуваний результат були зрозумілими.
- Підряд означає, що виконавець зобов’язаний передати замовнику конкретний результат: вихідний код, модуль, інтерфейс. Порушення строків чи якості вважається дефектом результату.
- Надання послуг зосереджене на процесі, а не на кінцевому продукті. У такому випадку довести неналежне виконання значно складніше.
Ризик для замовника: при договорі надання послуг без чітких критеріїв результату якість, строки й відповідальність лишаються розмитими. У спорі замовник майже позбавлений можливості відшкодувати збитки.
ІТ юристирадять укладати саме договір підряду з розробником ПЗ. Це дозволяє зафіксувати передачу прав, відповідальність та контроль якості.
Інтелектуальні права
Навіть при правильній формі договору лишається ключове питання — кому належать виключні права на код, особливо модифікований чи згенерований за допомогою AI.
- ЄС (AI Act, 2024, ст. 53): розробники AI-систем зобов’язані документувати процес створення продукту — вказувати джерела даних, алгоритми, бібліотеки та підтверджувати законність їх використання. Це дає замовнику право вимагати прозорості й доказів правомірності включення кожного елементу до коду. Від цього залежить, чи перейдуть виключні права до компанії і чи будуть вони захищені.
- США (Work Made for Hire, 1976, §201 Copyright Act): права на твір належать замовнику лише за умови письмового договору. Якщо це не закріплено, виключні права автоматично лишаються за автором, а замовник отримує лише право користування програмою, але не її володіння.
Критичний ризик: якщо в договорі прямо не прописано передачу виключних прав (на вихідний код, документацію та доопрацювання з використанням AI), бізнес інвестує у продукт, який юридично йому не належить. Це блокує його використання, продаж і залучення інвестицій.
Ризики використання AI та бібліотек
Технології, які обирає виконавець, можуть стати джерелом серйозних проблем.
Практична загроза: інвестори під час due diligence можуть виявити використання бібліотек із обмеженими ліцензіями, і угоду буде зірвано.
Показовим став кейс Doe v. GitHub (Copilot case, США): інструмент Copilot іноді пропонував фрагменти коду, що збігалися із захищеними авторським правом елементами, поширюваними за обмеженими ліцензіями. Це поставило під сумнів правомірність використання всього продукту.
Такий ризик існує у будь-якого замовника: якщо підрядник не контролює походження коду, у проєкт може потрапити чужа інтелектуальна власність. У результаті відповідати перед правовласниками й інвесторами доведеться саме замовнику — аж до блокування застосунку, судових позовів та відмови у фінансуванні.
Щоб уникнути цього, у договорі варто передбачити:
- заборону на використання неліцензійного ПЗ,
- обов’язок перевіряти статус бібліотек,
- відповідальність за порушення ліцензійних умов.
Обов’язкові положення договору
Щоб перейти від теорії до практики, у контракті потрібно закріпити:
- Етапність та acceptance procedure — оплата лише за ті етапи, що пройшли документально підтверджене приймання.
- Критерії якості результату — тестування, безпека та відповідність ліцензійним вимогам.
- Передача прав — виключні права на весь продукт і AI-доопрацювання.
- Обов’язки виконавця — перевірка ліцензій, дотримання AI Act, відповідальність за претензії. Важливо прямо закріпити гарантію «чистоти» коду від прав третіх осіб і компенсацію збитків замовнику, якщо порушення виявлено.
- Оплата — тільки після документального підтвердження якості.
Висновок
Штучний інтелект змінює правила гри у сфері розробки ПЗ. Для бізнесу важливо не лише отримати працюючий продукт, а й юридично володіти ним без обмежень.
Грамотно складений договір на розробку програмного забезпечення з урахуванням специфіки AI:
- закріплює передачу прав,
- фіксує відповідальність виконавця,
- відповідає міжнародним вимогам.
Такий контракт захищає бізнес від ризиків, підвищує інвестиційну привабливість компанії й гарантує, що продукт можна вільно використовувати, продавати та масштабувати.
Автор: Валерій Сталіров, CEO компанії IT-юристів Stalirov&Co
